РОЗГРАБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розграбувати; // у знач. прикм. Біржа праці в приміщенні розграбованої школи (Баш, П'єси, 1958, 34); Ще станція не вичахла після бою, ще зяють пащеками розграбовані склади, а населенню вже об'явлено зібратися до вокзалу (Гончар, II, 1959, 234); // розграбовано, безос. присудк. сл. Маєток було розграбовано (Фр., VI, 1951, 235): Було знищено [фашистами] в огні, розграбовано більш як на 10 мільярдів карбованців цінностей (Цюпа, Україна.., 1960, 133).