РОЗБАГАТІТИ, ію, ієш, док. Стати багатим. - А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Шевч., І. 1963, 90); Оврам Роздобудько колись розбагатів, знайшовши десь коло Черкас прадавній золотий скарб (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 258); // на що, розм. Придбати, одержати що-небудь. Одним двигуном не обійдуться, другого доведеться ставити на господарському дворі - качати воду, крутити віялку.., соломорізку й іншу техніку, на яку розбагатіють (Ю. Янов., Мир, 1956, 102); // на чому. Дістати щось як основу для створення багатства, достатку. - Ніде тепер, паночку, нема легкого хліба. І ваш - тяжкий, мов камінь. Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні. То візьміть від мене свій подарунок, може, хоч на ньому розбагатієте (Стельмах, І, 1962, 442).