Тлумачний словник української мови
РОГАЛИК, а, ч. Невелика булочка, що має форму рога. З дріжджового тіста випікають такі вироби, як баби, папушники, пухкеники, плетеники, мандрики, рогалики (Укр. страви, 1957, 300); Колосків назбирає [Даринка].., повимолочує праником, помиє зерно, просушить на сонці, змеле двома камінцями борошна, напече млинців, рогаликів - і все йому, все братикові (Вирган, В розп. літа, 1959, 255).