РАВЛИК, а, ч. 1. зоол. Молюск, який має черепашку, дуже повільно пересувається і живе перев. у болотах. Лізе, лізе равлик, по моріжку, виставляє равлик довгі ріжки (Забіла, Промені, 1951, 102); З намулу на дні визирала черепашка, мабуть, лісового равлика (Донч., Вибр., 1948, 210); * У порівн. З того дня Валя, як равлик, заховалася в себе (Собко, Граніт, 1937, 93); - Ой, які ж бо ви вперті, Мартине, - згортався Янко скривдженим равликом (Козл., Ю. Крук, 1950, 114).

2. заст. Рід шкіряних постолів. - Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (Казки Буковини.., 1968, 12).