РАБА, и, ж. 1. У рабовласницькому суспільстві - представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря - рабовласника. // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. Не смійсь рабі, - буде й тобі (Номис, 1874, № 12688); - Слухайте мене, всі республіки, моїм голосом Україна гукає, - згину, а фашистові не покорюся, згину я, а рабою не буду, рятуйте, брати! (Ю. Янов., І, 1954, 81).

Раба ваша (твоя, вашої милості, твоєї милості і т. ін.) - формула самоприниження при звертанні служниці, кріпачки до свого господаря.

2. перен. Та, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними.

3. перен. Та, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, свої вчинки і т. ін.

@ Раба божа: а) (рел.) християнка. По-підземному гугнявив слизький голос: - Вихрещується раба божа Ольга... Во ім'я отця... амінь! (Кач., II, 1958, 13); б) жінка взагалі. У Мар'яна Поляруша отець Вікентій з співчуттям запитав, де він тепер живе, що думає робити, згадав добрим словом рабу божу Фросину та й відпустив чоловіка (Стельмах, І, 1962, 190).