Тлумачний словник української мови
ПІДЖАК, а, ч. Верхня частина чоловічого костюма у вигляді куртки з рукавами й полами на застібці, звичайно з відкритим відкладним коміром. Він був убраний в піджак та панталони з дешевенького, простого тріко (Н.-Лев., IV, 1956, 56); Батько скидає піджак, сорочку, підперезується рушником і схиляється над водою (Донч., V, 1957, 15).