ПРОТИОТРУТА, и, ж. Речовина, яка припиняє або послаблює дію отрути. З канн виробляють протиотруту від рослинних отрут, стимулюючі й потогінні ліки (Знання.., 11, 1974, 30); // перен. Засіб або дія, спрямовані проти чого-небудь шкідливого, негативного, небажаного. Моду як таку не можна зовсім заперечувати в містобудуванні.. Протиотрутою проти легковажностей моди повинні бути здоровий розум, добрий смак, вдумливе наслідування традицій (Рад. Укр., 7.I 1971, 2).