ПРОСТОРІЧНИЙ, а, е. Власт. просторіччю (у 1 знач.). Характер наукового стилю С. Подолинського порушується вживанням просторічних чи діалектних слів (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 305); // Який містить елементи просторіччя. Постійної уваги з боку українських лінгвістів заслуговує вивчення стосунків між процесами розвитку літературної мови і розмовної мови, зокрема діалектної і просторічної (Мовозн., XVII, 1962, 9).