Тлумачний словник української мови
ПРОСТИТУТКА, и, ж. 1. Жінка, яка займається проституцією. Чистота тут [на о. Капрі] ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (на цілому острові нема ні одної проститутки), чесний (Коцюб., III, 1956, 333); Застави прорвуть, коней позаганяють [махновці], щоб тільки примчати на вечір під віття рідних садків - ті до дівчат, ті до жінок, ті до гуляйпільських проституток... (Гончар, II, 1959, 337).
2. перен., розм. Продажна, безпринципна, безчесна людина.