ПРИТАМАННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого - чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (Собко, Шлях.., 1948, 93); Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Смолич, VI, 1959, 317); Для народного господарства України притаманний розвиток тісно взаємозумовлених галузей важкої промисловості - чорної металургії, гірничорудної, коксохімічної, машинобудівної, паливної (Ком. Укр., 7, 1970, 15).

2. заст. Справжній. - Пригадуєте ви того шибеника.. Павлушею звався, пам'ятаєте? Притаманний злодій! Скільки він мені в печінках сидів (Довж., І, 1958, 452).

3. рідко. Належний кому-небудь; власний. Притаманне моє ягня (Сл. Гр.).