ПРИСЛІВНИК, а, ч. Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини, мови, як займенники, прислівники, числівники (Худ. чит., 1955, 106).