ПРИГНОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГНОБИТИ, ноблю, нобиш; мн. пригноблять; док., перех. 1. Жорстоко експлуатуючи, не давати вільно жити. - Багатий пригноблює бідного.. Скрізь панує неправда в світі, - сказав сумовито Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 411); - Ох, який ти [отець Христофор] злий! Ти пригноблюєш ближніх (Довж., І, 1958, 417); Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні! (Л. Укр., І, 1951, 307).

2. перен., рідко. Створювати важкий настрій; викликати важке, болісне почуття. Тиша ця пригнобила його (Фр., VI, 1951, 154).

3. перен., рідко. Поглинати, відтісняти що-небудь. Сонце запалало на сході і пригнобило пітьму (Коб., І, 1956, 437).