ПРЕСТОЛОНАСЛІДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково. Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Бурл., Напередодні, 1956, 356); Ерцгерцог Карл Габсбург - після вбивства в Сараєві сина імператора Франца.. - став престолонаслідником і мав невдовзі перейняти скіпетр від свого старезного.. батька (Смолич, Мир.., 1958, 86).