ПРАВОМІРНИЙ, а, е. Який спирається на закони розвитку природи і суспільства, на право. Революція є війна. Це - єдина законна, правомірна, справедлива, дійсно велика війна з усіх воєн, які знає історія (Ленін, 9, 1970, 201); // Виправданий, не випадковий. У ній [поезії] все правомірне - і запальна декларація, і гнівна інвектива, і ніжна пісня, і лірична мініатюра, і епічна поема - все, що закохує в життя, кличе до світлого, благородного, мужнього... (Літ. газ., 16.I 1962, 3).