ПОЧЕРВОНІТИ, ію, ієш. Док. до червоніти. Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (Стельмах, І, 1962, 178); Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (Руд., Остання шабля, 1959, 74); // безос. Ось у хаті зразу почервоніло; ясні коники на сволоці обернулися в рожеві здорові плями і дедалі блідніли та блідніли (Мирний, І, 1954, 337).

@ Почервоніти як рак див. рак.