ПОХОВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поховати 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Панч, В дорозі, 1959, 175); Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев'яних зрубах (Рад. Укр., 26.II 1964, 3).

2. архл. Місце похорону; могила. Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов'ян... (Літ. Укр., 24.IX 1965, 2); Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. - Старе казахське поховання, - сказав геолог (Донч., IV, 1957, 26).