ПОСТУВАТИ, ую, уєш, док. Дотримувати посту; постити. - Черниця.. постує, а рибки, як на горе, нема... (Вовчок, VI, 1956, 326); [Єпископ:] Ти постуєш? хоч я заборонив для в'язнів піст? Лукавий рабе! (Л. Укр., II, 1951, 498); Мати краєчком хустки витирає очі і питається читальника, чи він постує. - Коли в тебе є панська білорибиця або червонорибиця, то можу й постувати у вас (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 29); // перен. Нічого не їсти, голодувати. Гей, виночерпіє! де ти? Рожі цвітуть на вгороді! Дай серед рож розговіймось: Годі нам постувать! годі! (Крим., Вибр., 1965, 271).