ПОСНІДАТИ, аю, аєш, док., неперех. і розм. перех. Поїсти вранці, з'їсти сніданок. - А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! - Та в мене ще шматків зо два Є хліба в торбині, То поснідаєм в пригоді, Поки сонце встане... (Шевч., І, 1951, 305); - Ти ж їла що досі, чи ні? - Та йдучи, - кажу, - з дому поснідала, а після того ще нічого не їла (Мирний, І, 1954, 74); Дівчинка нашвидку поснідала, намотала на ноги теплі онучі і взулася в чоботи (Донч., IV, 1957, 92); - Не поснідавши, за дядьків мішок не берись! (Гончар, II, 1959, 14); // чим, розм. що. З'їсти що-небудь уранці на сніданок. Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис, 1864, № 6584); Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті, поснідала вчорайшим [учорашнім] малаєм (Коцюб., І, 1955, 266); Поснідав хлопець величеньким шматком рибини, яку заїдав солодкою цибулиною та розмоченими в струмку сухарями (Грим., Кавалер.., 1955, 294).