ПОЗБАВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПОЗБАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. позбавляться; док. 1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися. - Треба одного: Мірошниченка позбавитись (Стельмах, II, 1962, 11); Пригадається тобі якийсь жагливий мотив - і носиш, і несеш його з собою, і не годен відкинути, позбавитися (Хотк., II, 1966, 311).

2. рідко. Утрачати що-небуць, залишатися без чогось. Я відчував, що позбавляюсь сил (Досв., Вибр., 1959, 183); Перший полковник пішов командувати армією, позбавившися чину (Ю. Янов., І, 1958, 202).

3. тільки недок. Пас. до позбавляти 1.