ПОВСТАНЕЦЬ, нця, ч. Учасник повстання, заколоту. За селом над самим шляхом стояла могила, де були поховані повбивані поляками повстанці (Н.-Лев., IIІ, 1956, 210); Наше військо єдналося з трудовими масами, повстанцями, і ми гнали білогвардійських недобитків, як отару овець (Ірчан, II, 1958, 39).