ПОВНОВЛАДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу. І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423); Колишній раб землі тепер повновладний її господар (Вишня, II, 1956, 10).