ПОБЛАЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. поблажливий. Найбільш всіх сподобалась вона [поема «Давня казка»] паничеві Ліпському, се мені приємно, бо все-таки він людина, вихована на європейській літературі, і патріотичної поблажливості в нього нема (Л. Укр., V, 1956, 111); В його словах відчувалась поблажливість люблячого чоловіка до слабостей і примх своєї жінки (Тют., Вир, 1964, 108); Його ставлення до людей - це осолоджена хорошими манерами поблажливість, якщо не презирство (Галан, І, 1960, 367).