Тлумачний словник української мови
ПЛЮШ, у, ч. Схожа на оксамит тканина з м'яким довгим негустим ворсом на лицьовому боці. [Явдоха:] Коли б невістка привезла плюшу на кохточку [кофточку] (Кроп., II, 1958, 453); Бідно.. умебльований готелевий [готельний] покій. Ліжко, софа, оббита червоним плюшем (Фр., IV, 1950, 44).