ПЛЮВОК, вка, ч. Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін. Він плюнув з такою люттю, що плювок його ляпнувся об.. долівку з дзвоном, як скляна кулька (Перв., Дикий мед, 1963, 79).

@ Плювок у душу - зневага, образа, що зачіпає найдорожче, заповітне. * У порівн. Криві посмішки одного, другого, косий погляд головного агронома - це було для нього, як плювок у душу (Жур., Вел. розмова, 1955, 77).