Тлумачний словник української мови
ПЛАНКТОН, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (Гончар, Тронка, 1963, 198); Планктон - це їжа для дрібних жителів моря: рачків, молюсків, морських черв'яків (Знання.., 2, 1966, 3).