Тлумачний словник української мови
ПЛАГІАТ, у, ч. Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання в своїх працях чужого твору без посилання на автора. Що ж там мій хтось дорогенький за новелку пише? Чому хоч не скаже комусь, на яку тему? Чи плагіату боїться? (Л. Укр., V, 1956, 388); Твори, написані одними особами, але надруковані іншими під власними прізвищами без змін чи з певною переробкою, повністю або частково.. - плагіати (Рад. літ-во, 7, 1967, 49).