ПЕРЕДПОКІЙ, кою, ч. 1. Перша при вході в квартиру кімната, де звичайно лишають верхній одяг і т. ін.; передня. Він займав тоді кавалерську квартиру, зложену з одного покою і одного передпокою на другім поверсі.. великої камениці (Фр., IV, 1950, 38); Він пройшов у передпокій, повісив на оленячих рогах, прикріплених до бронзового щита, кашкет, поставив на підлогу саквояж з пляшками (Загреб., Європа 45, 1959, 231).

2. Кімната, в якій відвідувачі чекають прийому; приймальна. Затихає неосвітлене місто, затихає і білосніжний, мов корабель, палац графа Вітте. В передпокої, позіхаючи, хрестить скривлені уста чиновник комітету міністерства (Стельмах, І, 1962, 616); Сашко і Даша сиділи в передпокої медпункту і чекали. За дверима сердито бубонів лікар (Жур., Даша, 1961, 24).

3. Кімната для челяді; лакейська. Їхня-бо [панських посіпак] батьківщина - то лакейські передпокої в панських палацах! (Вишня, І, 1956, 294); У Вільно Шевченко разом із своїм товаришем і земляком Іваном Нечипоренком почав виконувати обов'язки козачка - сидіти в передпокої і чекати панського наказу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 12).