ПАЦАН, а, ч., фам. Те саме, що хлопчак. Не було для нього тяжчої муки, як муки від того, коли йому давали відчути, що він ще пацан (Смолич, Світанок.., 1953, 36); Горять веселі оченята, не в ногу ще й під барабан на площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (Сос., І, 1957, 177).