ПАНІКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Удаватися в паніку, поводити себе як панікер. - Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. - А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Збан., Мор. чайка, 1959, 162); Йшов 1943 рік - рік визволення України. Гітлерівський райх панікував, несилий стримати наступ радянських військ (Літ. Укр., 22.ІІ 1966, 1).