ПАВИЧ, а, ч. 1. Те саме, що пава 1. На дереві скрізь пурхали райські птиці та павичі (Н.-Лев., III, 1950, 295); За штахетами на пташиному дворі - райдужна карусель з індиків, цесарок та павичів (Головко, ІІ, 1957, 480).

2. Самець пави (у 1 знач.). З липи злетів павич, розпустив свій блискучий хвіст і крикнув своїм диким голосом (Н.-Лев., І, 1955, 344); * У порівн. Зірвалася зірка й покотилася небом, як химерний павич, роздуваючи синього хвоста (Донч., II, 1956, 148).