ОХОЧЕ, присл. З охотою, з великим бажанням, задоволенням. Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Щог., Поезії, 1958, 368); Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх напам'ять своїм друзям (Рильський, X, 1962, 23); Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Гур., Новели, 1951, 44).