Тлумачний словник української мови
ОМАР, а, ч. Великий морський рак ряду десятиногих, що водиться в Атлантичному океані й ціниться за смачне м'ясо. З шлунком - хто його зна як. Здається, не дуже погано, сьогодні їв навіть омара, не знаю, що буде (Коцюб., III, 1956, 272); Сніданок обіцяв бути розкішним. Омари на порцелянових тацях, голландський сир.., паштет з гусячої печінки (Загреб., Європа 45, 1959, 297).