ОЗИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОЗИРНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Те саме, що оглядатися 1-3. Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Н.-Лев., І, 1956, 53); Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом (Вас., І, 1959, 153); Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море (Коцюб., І, 1955, 391); Хлопець озирається до своєї супутниці (Гончар, Тронка, 1963, 227); Йдучи, шинкарка озирнулася на Якова (Вовчок, І, 1955, 244); Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся - ніде нікого (Стельмах, І, 1962, 341); Кінчивши будь-яку справу, він любив озирнутися назад (Рибак, Переясл. рада, 1948, 260).

@ Не встигнеш (встиг, вспієш і т. ін.) озирнутися - те саме, що Не встигнеш (встиг, вспієш і т. ін.) оглянутися (див. оглядатися). Не встигла я озирнутись, аж і Палажка Солов'їха стоїть тут коло дверей (Н.-Лев., II, 1956, 16); Життя - що погода. Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! - не вспів і озирнутись, як повернуло на негоду... (Мирний, І, 1949, 239).