ОБУРЮВАТИ1, юю, юєш, недок., ОБУРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Викликати почуття гніву, незадоволення, роздратування. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (Коцюб., III, 1956, 309); Іноді.. Лукерія Степанівна починала говорити про євангеліє з фанатичним трепетом ідолопоклонника, і Дашу це обурювало (Жур., Вечір.., 1958, 213); Я тепер огризаюсь на зачіпки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду (Л. Укр., V, 1956, 438); Самий факт арешту Кузнецова гайдамацьким патрулем.. обурив Саранчука.. не менше, як і Бондаренка (Головко, II, 1957, 510).

2. заст. Збуджувати, запалювати. Як вихор, літа Джеджалій І словом обурює лави (Стар., Поет. тв., 1958, 217); // Підбурювати. Ще скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Мирний, IV, 1955, 351).


ОБУРЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ОБУРИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Обвалювати, обрушувати.