ОБУРЕННЯ, я, с. Сильне невдоволення, роздратування. Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне обурення стрепенуло його істоту (Коцюб., І, 1955, 356); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36); Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (Мик., II, 1957, 528).