ОБРАЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який завдає образи, який виражає або містить у собі образу. О. Артемій і Сусана Уласівна неначе ще виразніше почули в просторій світлиці образливу фразу (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Майже образливим жестом кинувся [підстаркуватий чоловік] підтримати стремено, та Косінський сам зловив його з-під рук чоловіка (Ле, Наливайко, 1957, 52).

2. Який легко ображається, чутливий до образи. - Ти, бачу, й досі сердишся? Я не знав, що ти така образлива (Мирний, III, 1954, 249).