НІЧОГЕНЬКИЙ, а, е, розм. Цілком пристойний, непоганий, досить добрий. Вільчинський писав давно вже, він не з кращих письменників, хоч і у нього є нічогенькі речі, особливо гумористичні (Коцюб., III, 1956, 152); - Колгосп у нас, як знаєте, нічогенький... - Нічогенький, - погоджується Явтух Каленикович (Ю. Янов., II, 1954, 182); // Красивий, симпатичний, привабливий (про людину). Поза службовими взаєминами Євецький - сама люб'язність та доброзичливість. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри та лаборантки - нічогенькі й не старші за тридцять років (Шовк., Людина.., 1962, 102); // Великий, значних розмірів. - Нічогенька хмарка,- каже людина з йоржиком,- доки змалюєте, щоб бува не втопила... (Ю. Янов., II, 1954, 197); Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 127).