НОВЕНЬКИЙ, а, е, нар.-поет. 1. Пестл. до новий. Не журиться Катерина І гадки не має - У новенькій хустиночці В вікно виглядає (Шевч., І, 1963, 23); Дріботять новенькі черевички по підлозі, шелестить шовкова сукенка (Чаб., Катюша, 1960, 5); - Про землю, Михайле Прохоровичу, нічого новенького не чувати? (Стельмах, І, 1962, 456).

2. розм., у знач. ім. новенький, кого, ч.; новенька, кої, ж. Людина, яка вперше з'явилася де-небудь. Може, його прогнали оці хлопці, що, здається, прагнули одного- .. позбиткуватися над новеньким (Збан., Курил. о-ви, 1963, 103); - Людмило Петрівно! Ми вже із школи повернулися! А це що, новеньку привели? (Ів., Таємниця, 1959, 80).