НЕРОЗУМНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий. Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144); // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). Не послухала [Олеся] - господь із нею! Буде гірко каятись нерозумна дівчина, тоді згадає нас! (Вовчок, І,1955, 25); // Позбавлений розумного змісту. - Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коцюб., І, 1955, 33); - Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу (Довж., І, 1958, 295).