НЕПРИМІТНИЙ, а, е. 1. Якого важко або неможливо побачити, примітити. Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (Кучер, Чорноморці, 1948, 19); // рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний. - Згадала своє давне життя, свою дитячу пору, дівування, - все-все, до самого непримітного... (Мирний, І, 1954, 92).

2. перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги. Христя пішла по течії довідатися, куди-то плине ця непримітна річечка (Мирний, III, 1954, 348); Глиняна, напівзанесена пісками Каховка, нічим непримітне позаштатне містечко (Гончар, Таврія, 1952, 32).