Тлумачний словник української мови
НЕМИСЛИМО. Присл. до немислимий; // у знач. присудк. сл. Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (Жур., Вечір.., 1958, 182).
|
01001, Київ, вул. Грушевського, 4 (044) 279-0292 (телефон) |
НЕМИСЛИМО. Присл. до немислимий; // у знач. присудк. сл. Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (Жур., Вечір.., 1958, 182).