НЕЗАДОВОЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває незадоволення ким-, чим-небудь. - Вже пізній час, - промовила Ватя, незадоволена прогулянням на човні (Н.-Лев., IV, 1956, 121); [Люба:] Можливо, я помиляюсь, але мені здалось ... ніби ти незадоволений, що зустрів тут Ваню (Мик., І, 1957, 476); Особливо похмурий та незадоволений ходив Григір у жнива (Тют., Вир, 1964, 34); // Який виражає незадоволення. - Ти знаєш, Борисе, - чувся молодий незадоволений бас, - нічого не можу зробити ... (Гончар, IV, 1960, 61); - Що це ти, Жайсак, наче ховаєшся? - з незадоволеною усмішкою, але все ж грайливо спитала Шаукен, вітаючись (Тулуб, В степу.., 1964, 148).