Тлумачний словник української мови
НЕВІДКЛАДНИЙ, а, е. Якого не можна відкладати; який треба здійснювати, розв'язувати негайно. В Петербурзі Олександра чекало багато невідкладних справ (Кочура, Зол. грамота, 1960, 176); - Ви до мене? - спитав у Берника товариш Кисіль і потиснув нам руки обом. - Коли щось невідкладне, то прошу (Мур., Бук. повість, 1959, 210).
Невідкладна [медична] допомога - сукупність медичних заходів при наданні допомоги пораненим або тим, хто раптово або тяжко захворів. У роки Вітчизняної війни, коли фронтові була потрібна свіжа консервована кров для подання невідкладної допомоги пораненим, постало питання про кровозамінники (Рад. Укр., 9. IV 1946, 3).