Тлумачний словник української мови
НЕВРОЖАЙ, ю, ч. Поганий, низький урожай; недорід. [Кіндрат Антонович:] А пам'ятаєте, як аж два літа підряд у нас був страшенний неврожай (Кроп., II, 1958, 282); Це були гамазеї, де переховувався недоторканий запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).