НЕВДЯЧНИЙ, а, е. 1. Який не відчуває і не виявляє вдячності. Той мені невдячний, котрого кохаю (Чуб., V, 1874, 321); - Кажуть про нас, дорогі мому [моєму] серцю брати, що ви невдячні і неретельні; взяти гроші знаєте, а віддати і не мислите (Мак., Вибр., 1956, 229); - А чому ж ми, діти, стаємо такими невдячними до матерів за їх безсонні ночі, за важку тривогу материнства, за все, все, що вони вкладають у своїх дітей? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 9).

2. Який не виправдовує затрачених на нього зусиль, покладених надій і т. ін. Взагалі це дуже клопітна і невдячна справа - давати лікарські поради боягузам (Донч., VI, 1957, 78); Невдячним.. було це заняття, тяжко було читати, але він читав (Гончар, Людина... 1960, 70).