НЕБІЖКА, и, ж. 1. Дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінниця. - Настя.., як рідну, любила свою хрещеницю небіжку Галю (Мирний, ІV, 1955, 95);

2. Жін. до небіжчик. Як упився [Гриць], то забува зовсім, що жонатий; все мав себе за вдівця та й згадував першу небіжку (Март., Тв., 1954, 58).