Тлумачний словник української мови
НЕБЕЗПЕКА, и, ж. Можливість якогось лиха, нещастя, якоїсь катастрофи, шкоди і т. ін. У хвилини великої небезпеки людей завжди тягне до гурту (Собко, Шлях.., 1948, 12); Воно [орля], певно, почуло небезпеку, бо раз у раз підводилося, лопотячи напівголими крильми, і сичало, і крутило на всі боки головою (Тулуб, В степу.., 1964, 122); * Образно. - Я подумав: чи не підкрадається ласий чотириногий хижак? Але ні - не чотиринога - двонога небезпека підповзала (Ковінька, Кутя.., 1960, 28); // Стан, коли кому-, чому-небудь щось загрожує. Враховуючи небезпеку нападу імперіалістів на Радянську республіку, Ленін весь час нагадував партії і трудящим масам про необхідність зміцнення оборонної могутності нашої держави (Біогр. Леніна, 1955, 256).