НАСЕЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до населити. Країна, порівняно слабо населена, але з розвинутими засобами сполучення (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 355); * Образно. Кожен твір - чи драматичний чи прозовий - мусить бути населений живими людьми з яскравими характерами (Літ. газ., З.ХІІ 1952, 1).

2. у знач. прикм. На якому живуть люди. Іноді населене місце бере свою назву від назви річки чи озера (Мовозн., XIV, 1957, ЗО).

Населений пункт - місце, заселене людьми (місто, село, селище і т. ін.). Перед тим, як увійти в село чи будь-який населений пункт, Довбуш завжди висилав розвідку (Гжицький, Опришки, 1962, 152); В горах майже не було населених пунктів (Гончар, III, 1959, 307).