НАОЧНИЙ, а, е. 1. Якого можна безпосередньо бачити, цілком очевидний при спогляданні. Іван Довгий став тепер чи не найцікавішою людиною в Яругах. Він.. став наочним прикладом солдатської доблесті й колгоспної хазяйновитості (Коп., Вибр., 1953, 228); Як зайду до Утегенова - обов'язково затримає в наметі: то лозунга напиши, то стенд наочної агітації оформ (Хор., Ковила, 1960, 72).

2. Заснований на показі предметів, моделей під час вивчення їх. К.Д. Ушинський вказує на безпосередній зв'язок між краєзнавством і наочним навчанням (Видатні вітч. географи.., 1954, 84); // Який використовується для такого показу під час навчання. Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти, і особливо, на наочне приладдя (Тич., III, 1957, 131); Різні види наочних посібників успішно застосовуються на заняттях семінарів і шкіл основ марксизму-ленінізму (Ком. Укр., 2, 1966, 56).

Наочний свідок - той, хто безпосередньо спостерігав що-небудь; очевидець. Детально тепер про своє здоров'я писати не буду, бо Ліля мала тобі про нього розказати, яко наочний свідок (Л. Укр., V, 1956, 238).