НАМАГНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до намагнітити.

2. у знач. прикм. Який дістав властивості магніту.

Основною його [компаса] частиною є намагнічена стрілка, яка вільно обертається на вістрі голки (Фіз. геогр., 5, 1956, 10).